Головна Країни Громадянська етика

Громадянська етика

Громадська етика та підзвітність – важливі ознаки ефективного місцевого або регіонального органу влади. Вони стосуються культури, процесів, структури та правил, які забезпечують, щоб публічні службовці діяли в інтересах широкої громадськості, а не в своїх власних. Вони є вагомою ознакою ефективного управління та однаково застосовуються до організацій приватного сектору, сектору громадянського суспільства, а також публічних органів влади.

Етика – це правила, які визначають дії публічних службовців  з метою забезпечення справедливого та рівного ставлення до громадськості. Етика може допомогти службовцям ухвалювати кращі рішення в інтересах громадськості, а також допомогти людям оцінювати рішення, прийняті публічними службовцями від їхнього імені. 

Публічна підзвітність забезпечує, щоб службовці відкрито відповідали за рішення, які вони приймають від імені громадськості.

За відсутності публічної етики та підзвітності може процвітати корупція та хабарництво. Як зазначено в наступному розділі, корупція руйнівна для фізичних осіб, суспільства, економіки та врядування в багатьох аспектах. Публічна етика та підзвітність можуть допомогти обмежити найгірші випадки перевищення повноважень та сприяти більш відповідальному та справедливому прийняттю рішень влади органами місцевого самоврядування.

Навіть там, де корупція не дуже поширена, відсутність публічної етики та підзвітності може згубно впливати на громадську довіру до врядування, публічних органів та посадовців. Хоча взаємозв’язок між етикою та публічною підзвітністю складний, якщо його добре налагоджено – це може допомогти побудувати та зміцнити довіру між громадськістю та органами врядування.

З другого боку, публічна етика та підзвітність також можуть відігравати набагато позитивнішу роль. Вони визнають, що громадяни та інші зацікавлені сторони мають велике значення у прийнятті рішень. Вони можуть допомогти забезпечити, щоб їхній особистий досвід, кваліфікація, знання та критичні дослідження додавали цінності та зміцнювали рішення, прийняті органами врядування та публічними службовцями.

Обрані представники повинні знати, у який спосіб та який орган здійснює контроль за декларуванням активів, які санкції може бути застосовано в тому разі, якщо посадова особа подає неправдиву або неповну декларацію, та як саме застосовуватимуть такі санкції. Вони повинні знати правила, що регулюють викриття інформації про неправомірні дії, їм має бути відомо, яка посадова особа або посадові особи несуть відповідальність за розгляд скарг і повідомлень від викривачів про неправомірні дії. Місцеві органи влади повинні забезпечити навчання на робочому місці для новообраних представників і регулярне підвищення кваліфікації для всіх обраних посадових осіб. Знання й розуміння правової та інституційної бази є необхідними умовами для того, аби обрані представники могли стати зразком політичної доброчесності.
Нарешті, ефективна публічна етика та підзвітність також є ключовими елементами покращення публічних послуг. Ідея полягає в тому, що публічні послуги, які є більш відповідальні та підзвітні перед людьми, і які використовують результати, аналітичні оцінки, ідеї, енергію та критичні дослідження людей, – працюватимуть краще для суспільства.

В цілому, публічна етика та підзвітність допомагають забезпечити справедливість, ефективність і продуктивність прийняття рішень та розподілу ресурсів, що, в свою чергу, сприяє процвітанню демократії, економіки та суспільства. З цією метою Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи прийняв Європейський кодекс поведінки для всіх осіб, які залучені до місцевого та регіонального врядування, заохочуючи місцеві та регіональні органи влади та їх асоціації розробляти відповідні освітні програми у сфері. реалізації доброчесністю та надавати консультативні послуги своїм співробітникам щодо визначення потенційних етичних ризиків та ситуацій конфлікту інтересів.

Прозорість та громадська участь – важливі механізми пропагування публічної етики та підзвітності на національному та місцевому рівні управління. Нещодавня доповідь для Європейського комітету регіонів «Про запобігання корупції та пропагування публічної етики на місцевому та регіональному рівнях у країнах Східного партнерства» показала, що відсутність прозорості є основним вразливим місцем у всіх розглянутих випадках.  Цей Посібник окреслює різні механізми прозорості та громадської участі, які можуть бути застосовані місцевими та регіональними органами влади.

Національний контекст

Корупція є однією з найактуальніших проблем в Україні, яка і визначає запит суспільства на зміни у публічній етиці. Наприклад, протягом 2017-2020 років корупція постійно входила до трійки найважливіших питань в Україні, а вирішення проблеми корупції стало найважливішим питанням.

Корупція також є ключовим фактором, що стримує економічні реформи в Україні. Згідно з опитуваннями іноземних інвесторів, поширена корупція в Україні є основною перешкодою для іноземних інвестицій (8,3 за 10-бальною шкалою). З 2017 по 2020 роки рівень сприйняття корупції серед громадян в органах місцевого самоврядування серед населення зріс з 3,66 бала до 3,89 за 5-бальною шкалою.

Після революції Євромайдану у 2014 році Верховна Рада України, провівши тісні консультації з громадянським суспільством та міжнародними організаціями, вивів антикорупційне законодавство на новий рівень. 14 жовтня 2014 року було ухвалено пакет антикорупційних законів, зокрема Антикорупційну стратегію на 2014–2017 роки та Закон №1700-VII «Про запобігання корупції». Закон також передбачає деякі важливі положення щодо етики поведінки (Розділ VI. Правила етичної поведінки).

Інші зміни полягали у створенні спеціальних інститутів, таких як Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) для розслідування випадків корупції, Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) та Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА). Крім того, відповідно до Закону 2447-VIII від 8 червня 2018 року було створено Вищий антикорупційний суд України, який розпочав свою роботу у вересні 2019 року. Зміни до законодавства посилили покарання за корупцію, зокрема адміністративну або кримінальну відповідальність за корупційні правопорушення. З моменту свого створення Вищий антикорупційний суд (ВАКС) розглядав справи про привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (стаття 191 Кримінального кодексу України), зловживання владою або службовим становищем (стаття 364 Кримінального кодексу України), прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368 Кримінального кодексу України). За перший рік своєї діяльності ВАКС виніс 16 обвинувальних вироків і один виправдувальний. Слідчі судді розглянули 185 клопотань про обрання запобіжних заходів.

Проєкт Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки та проєкт Закону «Про засади державної антикорупційної політики на 2020-2024 роки» обговорювалися у форматі публічних консультацій з використанням онлайн-платформи НАЗК. Антикорупційна стратегія - це документ, який допомагає забезпечити участь усіх органів влади у боротьбі з корупцією. Розробка та координація впровадження антикорупційної стратегії є обов'язком НАЗК, який покладено на нього на законодавчому рівні. Для забезпечення актуальності та високої якості документа НАЗК було залучено під час розробки Антикорупційної стратегії експертами, активістами громадянського суспільства, міжнародними партнерами та усіма зацікавленими громадянами в ході онлайн-дискусій, що відбулися на початку липня 2020 року.

У жовтні 2020 року Комітет з питань антикорупційної політики рекомендував Верховній Раді прийняти за основу проєкт Закону «Про засади державної антикорупційної політики на 2020-2024 роки».а 5 листопада 2020 року Верховна Рада в першому читанні проголосувала за нього. 3 червня 2021 року його було затверджено Верховною Радою. Під час розгляду цього документу у Верховній Раді народні депутати внесли зміни, які створили законодавчу прогалину для недобросовісних декларантів, що дозволяла не вказувати у деклараціях рухоме та нерухоме майно, що перебуває у власності чи користуванні їхніх родичів. З огляду на внесені зміни, 15 червня 2021 року Президент України Володимир Зеленський наклав на законопроєкт вето і повернув до Верховної Ради зі своїми пропозиціями на доопрацювання. 

В Україні також створена законодавча база для впровадження етичних цінностей та норм державної служби. Закон України № 889-VІII «Про державну службу»  зазначає, що до основних обов'язків державних службовців належить обов'язок «дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки» (стаття 8). Вимоги до представників органів місцевого самоврядування закріплені в Законі України № 280/97-з «Про місцеве самоврядування», зокрема при визначенні основних принципів місцевого самоврядування: «... гласність, колегіальність,... підзвітність і відповідальність їх органів і посадових осіб перед територіальними громадами,... » (стаття 4).

Питання етики в державних органах національного та місцевого рівнів регулюється Загальними правилами етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затвердженими Національним агентством з питань державної служби у 2016 році. Загальні правила спрямовані на зміцнення іміджу державної служби, а також служби в органах місцевого самоврядування, а також на забезпечення поінформованості громадян про норми поведінки державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування стосовно них. У «Загальних правилах» зазначено, що основним завданням державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування є служіння народу України і територіальним громадам, охорона та сприяння реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина. І при цьому поведінка державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування має забезпечувати довіру громадянського суспільства до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

Прозорість та громадська участь були офіційно визнані та прийняті як основоположні елементи запобігання корупції і вирішальні для досягнення громадської довіри. З 2011 року Україна є членом Партнерства «Відкритий уряд» (OGP) – багатосторонньої ініціативи, спрямованої на забезпечення конкретних зобов’язань урядів щодо сприяння прозорості, розширення можливостей громадян, боротьби з корупцією та використання нових технологій для зміцнення врядування. Наразі Україна починає реалізацію свого п'ятого Плану дій на 2021-2022 роки. Реалізація попередніх зобов’язань в рамках Партнерства «Відкритий уряд» надала вагомі настанови для практичної реалізації прозорості та підтримки громадської участі.

Законодавчі реформи 2015 року винесли електронну демократію та електронне урядування на перший план. Основними досягнутими етапами було запровадження електронних петицій та положень про відкриті дані, а також відкрите використання публічних коштів. Успіхи, такі як впровадження електронної платформи ProZorro, підвищили громадський інтерес шляхом сприяння прозорості та конкуренції в сфері публічних закупівель та значно покращили позиції України у міжнародному рейтингу розвитку електронного врядування. Незважаючи на значне покращення законодавства, виконання законів та зобов’язань уряду залишається викликом.

Завдяки реформі децентралізації вплив та відповідальність місцевих органів влади неухильно зростає. Покращення місцевого управління зі спеціальним наголосом на прозорості та громадській участі є ключовим елементом у подоланні численних викликів, з якими сьогодні стикається Україна.

Кодекси етики та професійної поведінки

Кодекси етики встановлюють основні принципи, яких повинні дотримуватися державні службовці, а саме – чесність, безсторонність і відкритість. Кодекс поведінки ґрунтується на кодексі етики й формулює стандарти та практику, які треба застосовувати до конкретних обставин установи. 

Кодекс поведінки визначає конкретні стандарти професійної поведінки, передбаченої у багатьох ситуаціях, і надає державним службовцям рекомендації щодо їх застосування. Крім того, кодекси поведінки вносять прозорість і публічну підзвітність у діяльність органів врядування.

Міжнародні стандарти

Власне такі стандарти можуть сприяти розбудові довіри між громадськістю, державними установами та посадовими особами. Важливо, щоб кодекси поведінки існували як для державних службовців, так і для обраних посадових осіб. Окрім того, для забезпечення повного розуміння кодексів серед усіх посадових осіб важливими є навчання та надання рекомендацій. Дисциплінарні заходи та санкції належить чітко прописати та послідовно застосовувати в разі недотримання кодексів.

Побутовий контекст

Важливість кодексу етики та поведінки для державних службовців і виборних представників широко представлена у національному законодавстві та знаходить всебічну підтримку з боку громадянського суспільства. Наприклад, створення надійної публічної служби – одне із завдань Національної антикорупційної стратегії на 2014–2017 роки.  Статтею 37 Закону №1700-VII «Про запобігання корупції» передбачено обов’язок місцевих органів влади розробляти кодекси етичної поведінки у різних сферах державного управління і забезпечувати їх виконання.  Таким чином запровадження кодексу етичної поведінки для публічних службовців стає дедалі більш поширеною практикою.

Законодавство

Закон №1700-VII «Про запобігання корупції» (Розділ VI, Статті 37–44) встановлює правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.  Серед цих правил – повага до верховенства права та етичних норм, пріоритет публічних інтересів, політична нейтральність публічних службовців, неупередженість, компетентність та ефективність, а також утримання від виконання незаконних рішень. НАЗК здійснює моніторинг і контроль за їх виконанням, а також надає роз’яснення, методичну та консультаційну допомогу з питань застосування правил етичної поведінки та попередження конфлікту інтересів (стаття 11).

Етичні принципи визначені в законах «Про місцеве самоврядування», «Про статус депутатів місцевих рад»  та «Про службу в органах місцевого самоврядування».  5 серпня 2016 року Національне агентство України з питань державної служби видало Наказ «Про затвердження загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування».

Державні службовці у своїй діяльності керуються принципами етики державної служби, що ґрунтуються на положеннях Конституції України, законодавства про державну службу та у сфері запобігання корупції, а саме:
1. служіння державі та суспільству;
2. гідна поведінка;
3. доброчесність;
4. відданість;
5. політична нейтральність;
6. прозорість та підзвітність;
7. сумлінність.

Настанови

Національне агентство України з питань державної служби створило «Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування».  Рекомендації стосуються чотирьох груп питань: загальні обов’язки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; використання службового становища; використання державних ресурсів; обмін інформацією та обов’язок надання доступу до публічної інформації. Кожен новий службовець має бути поінформований щодо правил етичної поведінки.

У рамках проєкту «Прозорі міста» ГО «Transparency International Ukraine» надає 100 найбільшим містам України рекомендації на основі індивідуальної оцінки кожного міста у сферах прозорості та підзвітності міських рад. За методологією оцінювання прозорості міст оцінюється наявність локальних актів, які б затверджували кодекси або аналогічні документи етики депутатів, а також етики посадових осіб органів місцевого самоврядування і комунальних служб.

Серед основних критеріїв, що визначають рівень професійної етики, можна виділити наступні:

  1. Чи ухвалено і опубліковано Кодекс депутатської етики або інший документ на рівні міста? Чи містить цей документ принципи недискримінації та ґендерної рівності?
  2. Чи ухвалено Кодекс етики службовців, співробітників комунальних підприємств, установ та організацій, а також товариств, заснованих громадою або в яких частка громади становить 50% і більше, а також організацій, які частково фінансуються громадою, або інший документ на рівні міста? 

Інші критерії можна знайти у новій Методології рейтингування прозорості міст 2020 року.

Передові практики

Створення та впровадження кодексу етики було одним з пріоритетів проєкту «Місцеві ініціативи з етичного врядування та прозорості», реалізованого громадами Нетечинців та Славутича. У ході проєкту невелика громада Нетечинців (Хмельницька обл.) розробила кодекс етики, спираючись на громадське обговорення за участі місцевих жителів. Досвід Нетечинців був перейнятий сусідніми громадами як найкращий. У рамках цього проекту посадові особи органів місцевого самоврядування у місті Фастові (Київська обл.) запровадили Кодекс етики для посадових осіб органів місцевого самоврядування, більше того, фастівська молодь також створила Кодекс громадянина м. Фастова.

Львівська міська рада є одним із лідерів у розробці кодексу етичної поведінки для посадових осіб. Зокрема, кодекс детально описує морально-етичні принципи, норми поведінки як працівників, так і керівників під час виконання своїх службових обов'язків, а також у додатку до цього кодексу вказаний перелік категорій неприйнятної поведінки відповідно до характеру порушень (зловживання владою та ресурсами, міжособистісні та професійні порушення). Сьогодні можна спостерігати більш зважений підхід міських рад до розробки кодексів етичної поведінки. До створення проєкту Кодексу етичної поведінки для посадових осіб та службовців Львівської міської ради були залучені міжнародні та вітчизняні експерти, а в його обговоренні взяли участь посадовці міської ради, громадськість, бізнес та представники неурядових організацій. Інновацією Кодексу стало право працівників на відповідні умови праці, свободу від переслідувань, залякування, погроз, шантажу, а також фізичного, психологічного, фінансового, бюрократичного та адміністративного тиску. 

Унікальним прикладом також є місто Славутич (Київська обл.). Ще у 2007 році був схвалений «Кодекс етики, честі, порядності, добросовісного та ефективного врядування Славутицької територіальної громади», який у 2017 році зазнав ребрендингу з урахуванням вимог громадян. Зміни до тексту попереднього Кодексу були внесені у процесі консультацій з громадськістю, які фасилітувала команда Офісу підтримки громадських ініціатив. Цей Офіс був створений в рамках проєкту задля моніторингу етичних стандартів та забезпечення відкритої платформи для дискусій між місцевою владою та громадянами.

Механізм подання скарг та пропозицій

Механізми подання скарг та пропозицій дають змогу громадянам надавати державним органам влади відгуки про стандарти послуг, які вони отримують. Вони забезпечують важливий механізм підзвітності, який дозволяє державним службовцям та обраним посадовим особам визначити, де публічні послуги надаються неефективно або непродуктивно. Якщо за цими механізмами скарги розглядаються швидко, це може допомогти створити умови для збільшення довіри. Якщо застосувати їх на випередження, механізми подання скарг також можуть допомогти органам управління виявляти нові ідеї та підвищити рівень залучення гродмадськості.

Міжнародні стандарти

Спеціальних міжнародних стандартів для механізмів подання скарг та пропозицій, що стосуються публічних послуг, не існує. Проте є низка корисних керівних принципів громадянського суспільства та посібників. Див., наприклад:

Захист викривачів
Міжнародні стандарти

Більшість викривачів висловлює своє занепокоєння всередині організації чи в регуляторних або правоохоронних органах, а не повідомляє про це публічно. Захист викривачів та організаційна культура, у якій пріоритет надано прозорості й діалогу, сприяють підзвітності, зміцнюють впевненість у чесності органів влади та заохочують звітування про неправомірні дії і корупцію. Захист інформаторів може мотивувати працівників звітувати про неправомірні дії, не побоюючись помсти, та сприяє прозорості й довірі як усередині організації, так і за її межами до громадян, які дотримувалися професійної етики, а також осіб, чиї порушення було виявлено та усунено.

Більш ефективне здійснення прав викривачів можна гарантувати через встановлення чітких процедур та забезпечення конфіденційних каналів розкриття інформації. Необхідно запровадити та послідовно застосовувати чіткі засоби правового захисту, зокрема штрафні санкції, проти помсти викривачам. Підготовка кадрів в органах місцевого самоврядування та в державних установах має супроводжуватися підвищенням обізнаності серед громадськості, аби громадяни й державні службовці однаково розуміли позитивні результати викриття інформації про неправомірні дії із погляду довготривалого ефекту затрачених зусиль, довіри до органів державної влади та якості послуг.

Зазначені нижче міжнародні конвенції та стандарти стосуються захисту викривачів:

Побутовий контекст

На сьогодні захист викривачів в Україні є дуже актуальним питанням. Правова підстава для створення гарантій захисту викривачів міститься в статті 60 Конституції України, згідно з якою «ніхто не зобов'язаний виконувати очевидно кримінальні накази або розпорядження». Крім того, згідно зі спеціальними положеннями антикорупційного законодавства, викривачі звільняються від відповідальності за розголошення інформації.  Однак, вищезазначених положень недостатньо для захисту викривачів, оскільки більшою мірою вони мають декларативний, а не процедурний характер. Через це існував запит на створення законодавчої бази для захисту викривачів. 

Законодавство

1 січня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції».  Нові поправки встановили додатковий захист для викривачів та їх сімей.

Закон є значним кроком вперед у захисті викривачів та надає вагомі стимули для повідомлення про корупцію, наприклад:

  1. викривачі звільняються від юридичної відповідальності за добросовісне повідомлення про корупцію;
  2. викривачі мають право на безкоштовну правову допомогу, психологічну допомогу та конфіденційність;
  3. роботодавцям викривачів забороняється накладати дисциплінарні стягнення, звільняти їх;
  4. роботодавцям викривачів забороняється відмовляти викривачу або його родичу в розгляді питання про працевлаштування через те, що вони повідомили про корупцію;
  5. викривачі мають право анонімно повідомляти про можливі факти корупції, а також отримувати грошову винагороду за повідомлення тощо.

Викривач, що повідомляє про корупцію або пов'язане з корупцією правопорушення у випадку, коли передбачуваний розмір вигоди або шкоди, заподіяної державі, в 5000 разів перевищує мінімальну заробітну плату працездатної особи (тобто понад 11 млн. грн. станом на липень 2021 р.), має право на отримання грошової винагороди. Розмір винагороди повинен становити 10% від передбачуваної суми вигоди, отриманої внаслідок правопорушення, або шкоди, заподіяної державі.  

Закон дав НАЗК юридичну підставу для створення та адміністрування анонімного, безпечного, єдиного загальнодержавного каналу повідомлень про викривачів («Портал»). Портал полегшить і зробить більш безпечним для викривачів повідомлення про корупцію та зменшить ризики несанкціонованого доступу до їх комунікацій.
 

Настанови

У співпраці з Міністерством цифрової трансформації України НАЗК представило увазі громадянського суспільства навчальний курс «Викривач у законі».

Навчальний курс повинен допомогти користувачам дізнатись про:

  1. дії викривача (права та гарантії захисту прав викривача згідно із законом);
  2. корупцію загалом та про то, як повідомляти про корупцію через державні веб-сайти тощо.

TI Ukraine підготувала перший «Посібник для викривачів корупції» з практичними аспектами захисту прав викривачів. TI Ukraine також брала участь у подальшій роботі над остаточно затвердженим проєктом Методичних вказівок для НАЗК щодо організації роботи з повідомленнями викривачів про корупцію. 

Передові практики

На вебсайті http://vykryvachi.trudovi.org люди можуть повідомити про корупцію, поставити питання юристу ТІ Ukraine та знайти антикорупційні поради для будь-якої ситуації.

У 2019 році колишній співробітник Територіального центру соціальних послуг м. Знам’янка оскаржив у суді своє звільнення. Відповідно до позиції позивача, керівник центру нібито брав участь у розкраданні коштів центру. Позивач повідомив цю інформацію на пленарному засіданні міської ради і після цього був звільнений. Викривач також надав інформацію щодо розкрадання органам досудового розслідування. Рішенням Знам’янського міськрайонного суду звільнення викривача визнано незаконним. Суд зобов’язав поновити позивача на роботі та зобов’язав Територіальний центр соціальних послуг виплатити йому 65 859 гривень за весь період вимушеного прогулу. 

Розкриття інформації: Декларування активів та відсутності / Наявності конфлікту інтересів

Розкриття інформації – це акт регулярного оприлюднення певної інформації, як цього іноді вимагає закон. Воно може здійснюватися для підтримки антикорупційних заходів за допомогою оприлюднення декларацій про активи та відсутність/наявність конфлікту інтересів. Це також може здійснюватися з більш позитивних причин, таких як підтримка розробки політики або забезпечення більшої обізнаності громадськості і, таким чином, здатності робити більш ефективний внесок.

Міжнародні стандарти

Вимоги до розкриття інформації здатні зміцнити довіру громадян до прозорості та сумлінності процесу ухвалення рішень на місцевому рівні. Вони також допомагають державним посадовим особам регулярно оновлювати інформацію, яка запобігає виникненню конфліктів інтересів між працівниками. Розкриття інформації про фінансові активи, окрім того, надає важливу інформацію, яка допомагає з’ясувати, чи не мають обрані посадові особи або державні службовці достатків, що не відповідають їхнім доходам, або захищає їх від помилкових звинувачень, або є доказом у разі підозр у незаконному збагаченні.

Надання послуг на рівні місцевих органів влади, чи то йдеться про будівництво, чи про тендер на послуги з утилізації відходів, часто пов’язане з конфліктом інтересів через близькість місцевих підприємців до посадових осіб. 

Упевненість громадськості та представників бізнесу в тому, що, наприклад, тендери місцевих органів влади є відкритими для всіх без будь-якої дискримінації, буде значно більшою, якщо обрані посадові особи та державні службовці, які беруть участь у розробці тендерів та оцінці поданих заявок, заповнять декларації про активи та інтереси (включно з такою інформацією про близьких членів сім’ї).

Розкриття інформації – важливий елемент конвенцій та стандартів з протидії корупції, наведених у цьому посібнику. З них особливо актуальні:

Побутовий контекст

Запуск електронної системи декларування активів НАЗК (public.nazk.gov.ua), яка являє собою єдину державну базу даних декларацій про активи, та надання доступу до декларацій у режимі онлайн вважаються основними досягненнями сфери боротьби з корупцією в Україні.  Подальші позитивні зрушення включають технічне оновлення системи електронного декларування та посилення спроможності НАЗК підтримувати користувачів системи. 

Система не лише стала інструментом громадського контролю і прозорості, але й надала правоохоронним органам можливість притягнення винних у корупційних діяннях осіб до відповідальності. Попри декілька спроб зриву роботи системи та створення перешкод для її впровадження, безпрецедентна кількість публічних службовців надала інформацію про їхні активи та подала декларації стосовно конфлікту інтересів.

Запроваджена система актуальна та стосується місцевих обраних представників посадових осіб.

Законодавство

Правове регулювання питання декларування та розкриття активів передбачено Розділом VII «Фінансовий контроль» (Статті 45–52) Закону №1700 «Про запобігання корупції». 15 липня 2016 року двома наказами Міністерства Юстиції було оголошено процес розкриття інформації та ініційовано запуск електронної системи декларування активів для осіб, уповноважених на виконання функцій держави, як на національному, так і на місцевому рівнях.

Службовці органів влади на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також члени їхніх сімей, зобов’язані розкривати інформацію про свої активи (нерухомість, грошові кошти, готівку, позики тощо) та декларувати можливі конфлікти інтересів (посада, підрядні послуги, участь у громадській раді тощо).  Ці дані відкриті та доступні в єдиній державній базі даних декларацій майна.

НАЗК контролює строки, перевіряє законність подачі декларацій, достовірність наданої інформації, а також контролює відповідність активів стилю життя посадовця. У разі порушення НАЗК інформує про це спеціальні антикорупційні органи. Порушення тягне за собою дисциплінарну, адміністративну (стаття 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення) чи кримінальну (стаття 366-1 Кримінального кодексу України) відповідальність.

Однак, рішення Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27.10.2020  створило глибоку конституційну кризу  в антикорупційному полі в Україні.  Рішення визнало неконституційною, а отже, недійсною, статтю 366-1 Кримінального кодексу України, а також ряд положень Закону України «Про запобігання корупції», що регулюють повноваження НАЗК. Одразу після рішення Конституційного Суду України, український парламент та Кабінет Міністрів України розпочали поступове оновлення повноважень НАЗК та повернення кримінальної відповідальності за подання неправдивих декларацій або ненадання декларації. Робота щодо посилення кримінальної відповідальності за ці правопорушення все ще триває.

Вимога щодо розкриття конфлікту інтересів передбачена також Законом України «Про запобігання корупції» (статті 28-36). Згідно з вимогою, потрібно повідомити свого безпосереднього керівника (якщо такий є) або НАЗК/інший призначений орган про реальний або потенційний конфлікт інтересів на наступний день після того, як особі стало відомо про це. Після цього конфлікт має бути врегульований відповідно до закону. Нерозголошення конфлікту інтересів може призвести до дисциплінарної або адміністративної відповідальності (статті 172-4, 172-5, 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення). У деяких випадках дії, вчинені в умовах конфлікту інтересів, також можуть кваліфікуватися як кримінальне правопорушення. 

Настанови

На своєму веб-сайті НАЗК надає практичні рекомендації та детальні посібники для державних службовців щодо декларування активів та розкриття конфлікту інтересів та користування єдиною державною базою даних декларацій майнового стану.  НАЗК також запустила портал Офісу Розбудови Доброчесності, який відповідає за просвітницькі та навчальні заходи, та зручний веб-сайт «Декларуйся 2021», що містить відповіді на найпоширеніші запитання декларантів.  Веб-сайт розроблено у співпраці з TI Ukraine. Крім того, НАЗК надає інтерактивну голосову допомогу у підготовці електронних декларацій.

Передові практики

З 2016 року декілька обласних державних адміністрацій провели спеціальні навчальні курси для місцевих органів влади із належної підготовки та подачі електронних декларацій. Маріупольська міська рада на своєму веб-сайті розмістила детальну інформацію щодо електронних декларацій для органів місцевого самоврядування та підготувала Посібник для посадових осіб місцевого самоврядування з питань антикорупційного законодавства.

Сумська обласна рада надає загальний огляд інформації з питань електронного декларування для місцевих органів влади на веб-сторінці ради. Черкаська обласна державна адміністрація, крім надання загальної інформації щодо електронних декларацій, також систематизувала інформацію для різних категорій публічних службовців. Такі заходи допомагають в інформуванні публічних службовців про їхні обов’язки та уникненні ненавмисних помилок у процесі розкриття інформації.